ДЯКУЄМО ЗА ПЕРЕМОГУ!

  Велика Вітчизняна війна… Страшна війна ХХ століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині в Україні. Воїни-переможці проявили чудеса героїзму, стійкості, мужності, билися за кожний клаптик рідної землі до останньої краплі крові, вистояли і перемогли. Для України ціна тієї перемоги жахлива – мільйони людських життів, зруйнована економіка. Кожен другий воїн поліг у боях, кожен другий з тих, хто залишився у живих, був поранений. Гоїлися рани, зростали повоєнні покоління…

  Стрімко збігають роки. Усе менше залишається тих, хто наближав Перемогу.Наше селище не є винятком.Сьогодні в Олександрійському залишилося чотири воїни Великої Вітчизняної.

 

Найстаршому,Шульге Олександру Никифоровичу, майже 94 роки.Наймолодшому,Борзову Миколі Васильовичу 19 травня виповниться 92!Макаренко Івану Прокоповичу і Бикову Миколі Ананійовичу виповниться по 93 роки.Ми не можемо і не маємо права забувати подвиг воїнів-героїв за нашу свободу.Тож наший вічний обов’язок пам’ятати про їх подвиг, цінувати та допомагати ветеранам, адже завдяки їм ми сьогодні живемо!

  Тому протягом кількох років постіль брати Проквас з  волонтерами відвідують літніх людей, цікавляться їхніми проблемами, допомагають у побутових справах та матеріально.Тож і цей рік не став виключенням.Від їх імені, волонтери разом із школярами відвідали кожного учасника війни та вручили подарунки, продуктові набори.Найніжніші, найтепліші слова вітань пролунали для ветеранів.Спілкування з молоддю  зігріли душі стареньких і викликали сльози радості що їх пам'ятають.

  Коли у братів запитали:- А навіщо Ви це робите,

витрачаєте свої кошти, час?..На що Вони відповіли:- Так як, в силу часу, віку, ми, молодше покоління маємо дбати про ветеранів – колишніх безстрашних, мужніх воїнів. Це ми робимо не з якогось там розрахунку,а за покликом душі! Ми повинні турбуватися про їх,допомагати їм, та й просто вирішувати їх життєві труднощі. Ми вдячні ветеранам за Перемогу. Вдячні за відданість Батьківщині.Більшість людей вважають, що вони нічого нікому не винні, тож і допомагати комусь не зобов’язані,але ми думаємо інакше.Робити добро не складно, але не всі його хочуть робити, хоча воно б принесло багато щастя й любові іншим. Допомагаючи один одному, ми робимо маленьке, але все ж добро. Допомагаючи іншим, ми допомагаємо й собі. Добро потрібно робити від щирого серця, тоді воно буде чудовим і великим!

  Не можна не погодитися з такою відповіддю, бо якщо ти не будеш байдужим, життя так чи інакше обернеться до тебе світлим боком!
Завдяки добру наш світ стає кращим і добрішим, наповнюється теплом і любов’ю. Добро робить людей краще. Воно вчить піклуватися про інших і не забувати, що навколо нас ще багато людей, які потребують допомоги.

  І світ так влаштований: ти робиш добро, і добро до тебе повертається, ти здійснюєш зло, і воно до тебе повертається . Наш світ дуже мудрий. Треба жити і ставитися до всіх так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе. І якщо ми будемо намагатися бути добрішими, то й люди і весь світ навколо нас буде таким же добрим і усміхненим. Робити добро – це так просто! Так що, люди, робіть добро, і воно до вас повернеться!